(Частина II) Історія української державності та культури
(ІУК (II))

         Національна культура виступає важливим чинником державотворення та консолідації української нації. Ефективне використання здобутків національної культури сприяє гармонізації суспільного життя, міжетнічних контактів, цивілізаційному поступу.

         Історія культури посідає одне з чільних місць у системі розвитку суспільства й формування національної свідомості, оскільки економічний та соціальний розвиток неможливий без духовного прогресу, який спирається на культурну самобутність народу. Тому вивчення сутності, ролі та визначальних етапів еволюції української культури є невід’ємним елементом освіти у вищій школі.

Предмет навчальної дисципліни: історичний розвиток української культури.

Мета вивчення дисципліни полягає в ознайомленні студентів з основними тенденціями та результатами розвитку української культури від найдавніших часів до сьогодення, визначенні її зв’язку з соціальними, політичними, цивілізаційними, побутовими, мистецькими явищами і процесами.

Завданням курсу є:

– засвоєння понять, термінів, імен та назв, що співвідносяться з культурологічним мисленням;

– виявлення історичних витоків національної культури;

– ознайомлення з етапами розвитку української культури та основними їх ознаками;

– виявлення напрямів національно-культурного відродження;

– визначення місця й ролі української культури у світовому культурному процесі.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

–- понятійно-категоріальний апарат;

– основні соціально-історичні й культурологічні напрями розвитку української культури та мистецтва;

– сутність матеріальної та духовної культури;

– роль культурних процесів у формуванні особистості й держави;

– закономірності історичного розвитку української культури.

Студенти повинні вміти:

– використовувати отримані  знання для аналізу тих чи інших явищ культури;

– орієнтуватися в соціально-історичних й культурологічних напрямах розвитку української культури та мистецтва;

– орієнтуватися в сучасних культурних тенденціях;

– оперувати ціннісними і критичними оцінками у культурній і професійній діяльності;

– формувати особисту творчу уяву та культуру мислення.